Як самостійно зробити внутрішньом’язово і підшкірний укол кішці

У які місця можна ставити укол

Як людям, так і тваринам ін’єкції ставлять під шкіру, в вену, м’яз, суглоб, внутрішньочеревний простір. Внутрішньовенні, внутрішньосуглобові, внутрішньочеревні уколи може робити тільки фахівець (в крайніх обставинах можна подивитися, як це робиться в умовах клініки, розпитати про особливості техніки і спробувати самостійно під контролем лікаря). А освоїти техніку ін’єкційного введення ліків внутрішньом’язово і підшкірно під силу будь-якому власникові.

Ставити укол кішці слід тільки в ділянки, анатомічні особливості яких дозволяють досягти найбільшого лікувального ефекту. Для внутрішньом’язових ін’єкцій: задня частина м’язів плеча і стегна, підшкірних – складка між лопатками на холці, складка між тулубом і передньою частиною стегна. Який спосіб вибрати, куди вводити ліки – залежить від обраного засобу.

Як правильно підібрати шприц

Шприц теж підбирають в залежності від лікарського засобу – його обсягу і місця введення. Для уколу в м’яз підійдуть інструменти, об’ємом 1-10 мл. Якщо кількість ліки досить велика, для плавного введення слід купувати шприц, у якого поршень забезпечений спеціальним ущільнювачем. При незначному обсязі розчину для ін’єкцій (до 1 мл) використовується інсуліновий шприц зі зручною градуировкой.

Бажано, щоб голка, якою вводять препарат внутрішньом’язово, була не надто довгою. Стегнова і плечова м’яз кішки (особливо кошенят) невелика, що підвищує ризик пошкодження сідничного нерва або кістки. Тут теж виручить інсуліновий шприц, оснащений тонкою і короткою голкою. Укол в м’язову тканину більш болючий, ніж під шкіру, а тонка гостра голка трохи знизить больові відчуття.

Підшкірні ін’єкції переносяться тваринами легше – в холці знаходиться не надто багато нервових рецепторів. Голки можна брати достовірніше і товстіший, а шприци різного об’єму, в залежності від показань. Зазвичай кількість ліки, що вводиться в підшкірне простір, більше, ніж в м’яз.

При підборі інструмента для проведення ін’єкцій кішці враховують консистенцію препарату. Масляні розчини відрізняються в’язкістю, тягучість і вимагають більшого діаметра голок.

Підготовка до ін’єкції

Перед тим, як поставити укол кішці, потрібно приготувати все необхідне.

  • Визначити місце, де буде проводитися процедура. Воно повинно бути рівне, чи не слизьке, бажано, на рівні звичайного столу.
  • Перед тим як набирати ліки, слід переконатися, що препарат непросрочен. Не буде зайвим перечитати інструкцію до ліків, а також призначення ветеринара за часом і дозуванні.
  • Холодний препарат потрібно підігріти до температури тіла (досить деякий час потримати затиснутим в руці).
  • Щоб набрати ліки з ампули, її верхню вузьку частину надламують, попередньо обхопивши шматочком вати.
  • Порошкову форму кошти потрібно розбавити фізіологічним розчином, новокаїном або спеціальним розчином, що йде в комплекті (подробиці про дозування – уточнити у ветеринарного лікаря). Спочатку в шприц набирають розчин, потім його впорскують в пляшечку з порошком, розчиняють ліки легкими круговими рухами (Не струшуючи), набирають заново в шприц. Після цього голку бажано змінити.
  • Коли ліки набрано, слід позбутися бульбашок повітря – підняти шприц голкою догори, не сильно постукати по циліндру, домагаючись, щоб бульбашки скупчилися під отвором виходу ліки, трохи натиснути на поршень, поки не вийде повітря, і не з’являться краплі препарату.

Непотрібні ватки, ампули та інші предмети слід утилізувати, а підготовлений шприц можна ненадовго покласти на чисту поверхню (тарілку, контейнер), закривши голку ковпачком.

Швидкість введення ліків

Швидкість, з якою потрібно ставити укол кішці, залежить від місця введення лікарського препарату. При внутрішньом’язової ін’єкції велику кількість розчину вводять довше: якщо обсяг становить приблизно половину кубика, досить секунди, а для одного мілілітра потрібно вже 2-3 секунди. Якщо укол кішці ставиться під шкіру, швидкість особливого значення не має.

Як зробити укол в стегно

Внутрішньом’язово укол кішці робиться в товщу стегнової або плечової м’язи. Перед тим, як зробити ін’єкцію, необхідно прищепити м’яз, визначити місце введення, переконатися, що тварина спокійно, а м’язова тканина розслаблена. Для релаксації можна попередньо помасажувати кінцівку.

Кут введення голки в стегно повинен складати приблизно 90˚, глибина проникнення – не більше сантиметра. Необхідно стежити, щоб голка в повному обсязі входила в м’яз – між поверхнею тіла і пластиком повинен залишитися проміжок.

Як тільки голка виявилася в м’язовій тканині, потрібно спокійно натиснути на поршень і не поспішаючи ввести ліки. Рухати, повертати, заглиблювати шприц під час постановки уколу не можна. Витягають його в зворотному напрямку, швидким рухом.

Як зробити підшкірний укол

Зробити укол кішці під шкіру простіше, ніж в стегно. По-перше, загривок вважається менш чутливою до механічних впливів (не дарма кішки тягають дитинчат саме за холку), тому це місце ідеально підходить для введення хворобливих розчинів. По-друге, підшкірно можна вводити набагато більші обсяги лікарських розчинів (до 70-90 мл), ніж в стегнову частину. По-третє, відсутня ризик потрапляння голки в кістку, суглоб або нерв, як це буває при внутрішньом’язовому введенні. Єдиний момент, якому потрібно приділити особливу увагу, – шкіра тут товщі стегнової частини, тому щоб її проткнути, потрібно докласти зусилля.

Техніка введення ін’єкції під шкіру наступна:

  • однією рукою в області холки шкіра потрібно зібрати в складку;
  • іншою рукою під відтягнуту догори шкіру ближче до тулуба з деяким зусиллям ввести голку під кутом 45˚ по відношенню до поверхні тіла;
  • ввести лікарський препарат;
  • витягти шприц;
  • відпустити шкіру.

Бажано, щоб хтось зі сторони під час проведення процедури трохи притиснув донизу голову і задню частину хребта вихованця.

Важливо! При відсутності досвіду підшкірного введення ліків кішці є ризик проткнути шкіру наскрізь. Така ймовірність обумовлена ​​саме товщиною шкіри і її опором під час проколювання голкою. Тому в процесі ін’єкції потрібно звернути увагу на протилежну сторону складки – якщо на ній з’явилися крапельки, голку треба трохи потягнути на себе, а потім продовжити процедуру.

Які ускладнення можуть бути

Введення лікарських розчинів, незалежно від місця травмує навколишні тканини. Ускладнення можуть виникнути не тільки при невмілому проведенні процедури, а й у досвідченого фахівця. Найчастіше зустрічаються такі негативні наслідки уколів:

  • гематоми – утворюються через пошкодження кровоносної судини голкою і проникнення крові в сусідні тканини, не вимагають спеціального лікування, проходять самі;
  • кров, яка виступає після вилучення голки – так само, як і в попередньому випадку, є ознакою пошкодження кровоносної судини, для зупинки кровотечі достатньо докладе до ранки холод;
  • шишка, ущільнення, припухлість на місці ін’єкції – може мати кілька причин, наприклад: занадто швидке введення ліків, проникнення інфекції в ранку, індивідуальна реакція тканин і інші, якщо шишка не проходить довго, а самопочуття кішки погіршується, потрібно показати вихованця фахівця;
  • кульгавість – може бути наслідком самого уколу, як пошкодження м’яких тканин, наприклад, при сильній хворобливості розчину, або результатом попадання голки в сідничний нерв; в останньому випадку (якщо пошкодження зберігається довше 2-3 діб, а лапа залишається нерухомою) потрібно відвідати ветеринара;
  • відхилення в поведінці – нормальна реакція тварини, що проходить самостійно з часом; кішка може відчувати паніку, уникати дотиків, здригатися і так далі;
  • підвищення температури тіла – частіше відбувається як реакція на введений розчин, прояв алергії, а також, якщо при проведенні процедури не було дотримано стерильність, і в ранку потрапила інфекція.

Додаткові симптоми, на які потрібно звернути увагу і звернутися до лікаря: гній з місця проколу шкіри, хворобливі ущільнення, відмова від їжі, втрата активності, апатія протягом більше 3-х днів після уколу.

Корисні рекомендації

Щоб самостійно зробити укол кішці і уникнути ускладнень, потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:

  • для ін’єкцій слід використовувати тільки стерильний шприц, який після проведення процедури підлягає утилізації;
  • голку можна чіпати руками, в іншому випадку вона підлягає заміні;
  • перед проведенням процедури вихованця краще зафіксувати в нерухомому стані, залишивши відкритим тільки місце введення шприца (можна використовувати шлею, плед, простирадло і інші підсобні предмети) або запросити кого-небудь з боку притримати кішку;
  • як правило, ін’єкції робляться в неушкоджений ділянку шкіри, тому якщо у тварини є яке-небудь шкірне захворювання, потрібно попередньо уточнити це питання у ветеринарного лікаря;
  • дезінфікувати місце введення шприца не потрібно, але свої руки господар повинен попередньо вимити з милом і обробити антисептиком;
  • якщо лікар призначив ін’єкції щодня або по кілька в день, краще всього ставити уколи в лапу по черзі – в праву і ліву або передню і задню, щоб уникнути сильної травматизації тканин кішки і дати можливість їх загоєння;
  • не можна допускати, щоб в кровотік потрапили ліки на масляній основі; упевнитися, що голка не потрапила в кровоносну судину можна, трохи відтягнувши поршень на себе після введення шприца – відсутність домішки крові в розчині говорить про те, що судини не зачеплені, і можна продовжувати процедуру;
  • не можна вводити одночасно в одному шприці більше одного лікарського препарату, якщо це не дозволено фахівцем.

Для підтримки вусатого вихованця в процесі проведення процедури, а також до і після неї потрібно максимально ласкаво розмовляти з ним, погладжувати, заспокоювати. Після закінчення маніпуляцій слід дати кішці що-небудь смачненьке.

Самостійно зробити укол кішці може кожен власник, головне – бажання. Добре, якщо навик не знадобиться, але оволодіти ним буде зовсім не зайвим.

Ссылка на основную публикацию