Вчений, який першим зібрав мегалозавра: як його звали?

Це сьогодні всі знають про існування динозаврів, але зовсім неважко собі уявити, яким було здивування людства, після того, як воно раптом зробило сенсаційне відкриття, що в доісторичні часи планету Земля суцільно заселяли величезні гіганти.

Однозначно стверджувати, хто першим зібрав мегалозавра, досить-таки складно адже перший його фрагмент, який представляв собою нижню ділянку величезною тазостегнової кістки, був виявлений ще в сімнадцятому столітті, а точніше в 1676 році на території однієї з великих англійських каменоломень. І все-таки вченим, який перший зібрав мегалозавра на основі знайдених скам’янілих останків, а точніше спробував це зробити, скрізь, де тільки можна, купуючи гігантські осколки його кісткової тканини, був британець Вільям Бакленд, який все своє життя присвятив палеонтології. Але шлях до цього відкриття був тернистий і складний, адже тоді ще людство навіть не здогадувалися про існування доісторичних часів і таких дивовижних тварин, які мешкали в той період.

Ніг, про все по порядку. Досить складно відповідати на питання про те, як звали вченого, який першим зібрав мегалозавра, тому, що цим намагався займатися не один чоловік, причому в абсолютно різні часи. І, якщо перша людина, якій потрапив в руки фрагмент тазостегнової кістки (їм був професор Оксфорда Роберту плоті), правильно ідентифікував цей осколок, то трохи пізніше, вже в 1763 році відбувся досить цікавий казус. Англійський лікар Річард Брукс, який взявся досліджувати цей древній матеріал, описав його, як гігантську скам’янілу мошонку, що, природно, було в корені невірно. До того ж, як в першому, так і в другому випадку продовжувало залишатися абсолютно незрозумілим, кому саме могли належати останки, що володіють такими величезними габаритами. Крім того, незабаром цей величезний шматок кісткової тканини був безповоротно втрачено і пам’ять про нього залишилася лише в наукових працях.

Незнання тривало аж до 1815 року, коли раптом були виявлені нові останки цього звіра і знову в тій же місцевості (поблизу Оксфордського університету). Саме тоді їх придбав вчений палеонтолог Вільям Бакленд, хоча цілих три роки він не міг визначитися з їх точної приналежністю.

У 1818 році до Вільяму приїхав французький вчений Жорж Кюв’є і висунув свою теорію щодо останків, яка зводилася до того, що мова йде про гігантський ящероподобние тваринному (надалі загін цих динозаврів так і назвали – ящеротазових). І він діяв у вірному напрямку. У 1824 році, через цілих шість років, Бакленд вдалося придбати ще кілька фрагментів мегалозавра, які істотно доповнили загальну картину. Саме на підставі їх глибокого вивчення палеонтолог вперше описав в своїх працях вид мегалозавра. До дослідження підключилися багато інших англійські вчені, адже відкриття це було по-істині сенсаційним.

На жаль, виявити повний скелет першого знайденого людиною динозавра не вдалося і донині, і вчені для його реконструкції докладали максимум зусиль, збираючи фрагменти воєдино, наче пазл, що складається з десятків тисяч деталей. У 1842 році один з відомих британських вчених Річард Оуен вперше ввів термін “динозаври”, як щось узагальнююче для всіх колись мешкали видів тварин, частково схожих на рептилій, а частково на ссавців.

Але інформації на той момент все-одно критично не вистачало, і, наприклад, в 1850 році, палеонтологи помилково вважали, що цей звір пересувався, спираючись виключно на всі чотири кінцівки. Це трохи пізніше, коли на території Старого Світу (Франція) і на захід від його (Португалія) були знайдені ще цілі набори останків (на жаль, неповні), стало очевидним, що звір міцно стояв на двох нижніх кінцівках. Мало того, він міг відмінно пересуватися і навіть бігати на них, адже верхні його лапи були дуже маленькими і навіть можна сказати недорозвиненими.

Надалі в хід пішли нові високотехнологічні винаходи, які дуже допомогли вченим у проведенні досліджень. На сьогоднішній день, повна реконструкція мегалозавра прикрашає один з найвідоміших історичних музеїв Ліверпуля.

Також, стали відомі приблизні габарити чудовиська: довжина його становила близько дев’яти метрів, а вага коливався в межах однієї тонни. Глибокий біохімічний аналіз показав, що мегалозавр жив в середині юрського періоду, тобто близько 170-180 мільйонів років тому.

Ссылка на основную публикацию