Уколи для собак після укусу кліща: види препаратів, призначення, дозування

Укуси кліщів небезпечні не тільки для людини, але і для братів наших менших, так як паразити ці є переносниками маси небезпечних захворювань. Але навіть якщо собака «підчепив» якусь кровепаразітарнимі патологію допомогти зможуть уколи після укусу кліща.

Але спершу потрібно розповісти, чим небезпечні кліщі для собак.

Справа ось у чому:

  • Слина кліщів містить безліч речовин, які для організму тварин є потужними алергенами. Укуси цих паразитів здатні спровокувати розвиток алергічної реакції.

Так для чого потрібні ін’єкції, проведені після укусів кліщів? Тут все просто: препарати, що вводяться при уколах, допомагають собаці або не захворіти, або ж значно полегшують перебіг розвиваються патологій. Крім того, є й інша мета: нехай навіть кліщ і виявиться незаразних (але особливо сподіватися на це не варто), але профілактика не завадить.

Але! Превентивні ін’єкції роблять навіть в тих випадках, коли проведене мікроскопічне дослідження виявило безпеку кліща, що присмоктався. Проблема в тому, що самці паразитів (теж часто заразні) набагато швидше насмоктувати кров’ю і відвалюються від тіла собаки.

А тому навіть у випадках, коли власник знаходить одного кліща, що присмоктався, немає ніякої гарантії, що до цього вихованця не вкусив ще десяток паразитів.

За яких же захворюваннях проводяться ін’єкції, їх не так багато:

  • Піроплазмоз. Мабуть, найбільш поширена кровепаразітарнимі інфекція. Супроводжується різким і сильним підвищенням загальної температури тіла, а також руйнуванням еритроцитів в крові тварини. Дуже часто піроплазмоз переходить в хронічну форму.
  • Хвороба Лайма. Також поширена кровепаразітарнимі патологія. Друга назва – бореліоз. Найчастіше протікає безсимптомно. Відмітною ознакою хвороби вважаються різноманітні і важкі ураження суглобів.
  • Ерліхіоз. Зустрічається рідше. Всі також починається з різкого підвищення загальної температури тіла, відмови від корми, сильної апатії. Характерною ознакою є виразкові і запальні ураження слизової оболонки ротової порожнини і кон’юнктивальної порожнини.

Загальний список препаратів, які використовуються ветеринарами для лікування вищеперелічених хвороб, вийде занадто довгим, ми розділимо його на кілька підрозділів: від ліків специфічних до засобів, що мають загальнотерапевтичне значення.

  • Найбільш потужним вважається Імідосан. Доза – по 0,5 мл на кожен кілограм живої маси. Укол вкрай болюче, а тому перед процедурою доцільно використовувати седативні і знеболюючі засоби. Є ряд важких «побочек», а тому всі лікарські маніпуляції проводять під постійним ветеринарним контролем. Зокрема, при невиправдано тривалому використанні без використання гепатопроекторов не виключено розвиток печінкової недостатності. Також можливі алергічні реакції.

  • Піро-Стоп. За фактом, ці ліки можна вважати повним аналогом все того ж імідосана, а тому йому властиві всі сильні і слабкі сторони останнього, включаючи і перераховані вище нюанси. Введення препарату також супроводжується сильним больовий реакцією. Єдина відмінність – дозування (теж по 0.5 мл, але вже на кожні 10 кг. Живої маси).
  • Гемоспоридин. Доза – до 0,8 мл на кожен кілограм живої маси. Препарат допомагає організму хворих тварин впоратися з важкими наслідками кровепаразітарнимі захворювань, а точніше – нормалізує порушену роботу кровотворної системи їх організму.
  • Антибіотики тетрациклінової групи. Особливо – доксициклін. Це – єдині неспецифічні лікарські засоби, на присутність яких кровепаразітов реагують досить «нервово». Є, правда, і зворотна сторона – навіть при не надто тривалому їх використанні, ці ліки можуть легко призвести до ниркової або / і печінкової недостатності. Крім того, вони дуже погано впливають на кровотворну систему собак. Застосовують їх тільки під постійним контролем ветеринарного лікаря! Настійно рекомендується вводити той же Доксициклин в кілька місць, дроблячи дозу.

Так називаються ліки, що захищають печінку тваринного і прискорюють регенераційні процеси в її паренхімі. Ми вже неодноразово підкреслювали, що всі специфічні засоби, що використовуються для знищення, наприклад, пироплазм, вкрай токсичні. А тому використання гепатопротекторів – життєва необхід
ність .:

  • Гептралу. Один з гепатопротекторів з доведеною клінічно ефективністю. Наприклад, відомий Ессенціале-форте і все його аналоги міжнародними співтовариствами медиків і ветеринарів не визнаються. Максимальна добова доза – 800 мг, але бажана – не більше 400 мг.
  • Лаеннека. Відразу відзначимо, що в ветеринарії використовується рідко (через не надто «гуманної» вартості). Але при цьому препарат дійсно хороший. Вводять до 2 мл на добу. Так як ліки містять гідролізований плаценту, можливі алергічні реакції.

  • Ремаксол. Містить бурштинову кислоту, яка надає на печінку загальнозміцнюючу дію. Вона ж стимулює регенерацію. Вводити слід тільки внутрішньовенно. Максимальна добова доза – 150 мл, швидкість введення не слід підвищувати понад три мілілітрів в хвилину.
  • Ессенціале-Н для внутрішньовенного введення. До чотирьох ампул в день. Припустимо, але вкрай небажано внутрішньом’язове введення (може розвинутися запальна реакція).

Про їхнє призначення здогадатися нескладно. У ветеринарії найчастіше використовуються наступні засоби:

  • Звичайний розчин глюкози. Дозування залежить від концентрації.
  • Фізіологічний розчин. Добова доза (в залежності від ваги собаки) може досягати двох літрів і більше.
  • Розчин Рінгера і Рінгера-Лока. До 1,5 літрів на добу.
  • Гемодез. Один з кращих препаратів, які використовуються при інтоксикаціях, викликаних кровепаразітарнимі інфекціями. Вводять в добу від 50 до 200 мл.
  • Реамберін. Швидко знімає інтоксикацію, полегшує стан печінки і нирок. Добова доза – до 70 мл.
Ссылка на основную публикацию