Риби Балтійського моря: видова різноманітність

На кожній дільниці Світового океану є своя унікальне середовище, де мешкають певні організми, для існування яких вона найбільш сприятлива. Наприклад, риба Балтійського моря має справу з вельми цікавим (як для моря) слабкосолений водоймою, в якому себе досить комфортно почувають навіть деякі її прісноводні різновиди.

Чимало вчених заявляє, що як раз вищезгаданий фактор служить причиною того, що риби Балтійського моря різноманіттям видів не відрізняються – тим не менш, вони беруть своє не кількістю різновидів, а чисельністю. Солоність цієї водойми дійсно знаходиться на досить низьких відмітках: в цілому вона не перевищує 7-8 відсотків, причому в центральній акваторії значення даного показника ледь досягає 6%, а в Ризькому, Фінській і Ботническом затоках і того нижче – 2-3%. Подібні умови (ускладнюються ще й тим, що зими тут досить холодні) стають перешкодою для проникнення в Балтику безлічі істинно морських мешканців із сусідніх частин Світового океану. До того ж, навіть наявні тут представники фауни перебувають на грані адаптації і надзвичайно чутливі до щонайменших кліматичних і антропогенних змін. Даний фактор, до речі, послужив тому, що Балтику в 2004-му оголосили особливо вразливою морською територією (зробила це Інтернаціональна морська організація – IMO).

Втім, неможливо сказати, ніби риба Балтійського моря зустрічається досить рідко і знаходиться на межі зникнення; все абсолютно навпаки – ті її види, що скільки-небудь постійно тут мешкають, мають чималу кількість як раз через низьку конкуренції з родичами. Як вже зазначалося вище, потрапляють сюди і цілком річкові окуні, харіуси, лящі, сиги, плітка, йоржі, судаки, піскарі і щуки – і особливо великі скупчення їх спостерігаються в місцях впадання у водойму річок. До речі, ці прісноводні істоти особливо не прагнуть до справжніх глибин, вважаючи за краще триматися ближче до тих водних артеріях, за якими сюди і прибутку. Іншими словами, великі зграйки цих риб можна зустріти ближче до балтійським берегів, чим і користуються рибалки з держав, що мають вихід до даної акваторії: один не дуже далекий “заплив” на своїх судах з рибальськими пристосуваннями приносить їм досить багатий і часом різноманітний улов.

Близько берегів Балтики – особливо в очеретяних і очеретяних заростях і місцях, багатих водоростями, можливо зустріти красноперок, линів, карасів; істинно ж морські мешканці починають попадатися вже на ділянках глибше, де до дна від поверхні не менше 10-15 метрів.

Серед риби Балтійського моря є і досить небезпечні істоти, і одне з них – так званий морський дракон (на щастя, ймовірність зіткнутися з ним в тутешніх водах не надто висока). Дана риба іменується також великим морським скорпіоном або змійкою, а знаходиться вона переважно на придонних ділянках, де зазвичай заривається в грунті, підстерігаючи здобич. Зовнішність у неї не дуже примітна: в довжину її тулуб може сягати приблизно 40 сантиметрів, а за вагою – близько 300 грамів; одна з характерних деталей її зовнішності – майже сходяться на переніссі опуклі очі. Небезпечним морського дракона роблять його шипи, розташовані на зябрах і плавниках: до них надходить секрет з отруйних залоз, і тому укол ними може викликати як мінімум свербіж шкіри і як максимум параліч, а то і смерть.

Серед інших мешканців балтійських вод, зустрічі (а тим більше – близький контакт) з якими для людини небажані – морський кіт, по суті, є звичайним європейським скатом, відомим місцевим народам з давніх-давен. Зариваючись на дні, такий мешканець моря може бути непомітний не тільки пропливає повз видобутку, але і коли купався людям, у яких його укол зазвичай викликає серйозні нездужання.

Втім, дійсно небезпечних риб, як бачиться, в Балтійському морі не так вже й багато, і набагато більше тут є тих їх різновидів, що годяться людині в їжу. Серед них – форель (або кумжа), бельдюга, камбала, бичок, тріска, шпрот (або кілька), салака (місцевий вид оселедця), лосось; зрозуміло, зустрітися з будь-якої з них можливо вже на глибині.

Вельми цікава історія склалася з балтійським осетром, який колись попадався в тутешніх водах повсюдно, а потім несподівано зник звідусіль. Німці, правда, взялися відродити популяцію даної риби і ще в 2004-му закинули в Одер (який, як відомо, впадає в Балтійське море) першу партію осетрового молодняка. Ці істоти нібито вже встигли досить акліматизуватися, активно набирають в масі і взагалі себе досить комфортно відчувають; ось чи вийде їх розмножувати – покаже час.

Є в Балтиці і акули, яких – разом зі спорідненими їм хрящовими рибами – тут налічується понад три десятки різновидів; побоюватися їх людям не варто – вони занадто дрібні, боязкі й самі прагнуть триматися подалі від людини.

Таким чином, риби в Балтійському морі дійсно чимало, і хоча її благополуччя залежить від стабільності умов її існування, поки явної загрози в цьому плані начебто не спостерігається, і морські і запливають сюди річкові істоти продовжують активно розмножуватися.

Ссылка на основную публикацию