Катаракта у собаки – симптоми і лікування

Всі знають, що у псів провідну роль в житті відіграє нюх. Але зір для них – ще один ключовий фактор орієнтації в просторі, основа активного життя і служби господареві. Катаракта – це помутніння кришталика в органі зору. Хвороба знижує якість бачення, предмети навколо стають каламутними. Пес їх бачить, немов в серпанку. Чому у собак виникає катаракта? Як господареві не пропустити початок патологічного процесу? Що необхідно знати про її лікуванні?

Причини катаракти у собак

Ветеринарна практика показує, що у них частіше зустрічається вікова катаракта. У собак, які дожили до 12-15 років, кришталик мутніє, і з цим нічого не можна зробити. Адже цей компонент зорового апарату у всіх ссавців з роками помітно потовщується. Його старі шари зміщуються до центру, в результаті чого там виникає висока концентрація напівпрозорих волокон. Візуально господар пса бачить це як два великих білих плями.

А ще у багатьох собак з віком розвивається цукровий діабет. Ця хвороба, як відомо, негативно впливає на зір, швидко знижуючи його гостроту. Тому, знаючи, що у пса цукровий діабет, варто налаштуватися і на те, що незабаром виникне і катаракта.

Що стосується молодих тварин, то у них це офтальмологічне захворювання викликається неповноцінним харчуванням, зокрема, дефіцитом в їжі ретинолу, який підтримує кришталик і гостроту зору.

Провокувати катаракту у ослаблених, погано харчуються собак можуть і гельмінти. Ненажерливі хробаки не тільки інтенсивно поглинають вітаміни, але і виділяють токсини, небезпечні для організму собаки.

Генетична схильність до проблем зору – ще один фактор виникнення недуги. А спадкові патології лікувати дуже важко. Тому ще при покупці пса треба гарненько вивчити його родовід.

Кришталик може прийти в непридатність також під впливом агресивних факторів зовнішнього середовища, наприклад, побутової хімії. До речі, у службових собак, які постійно змушені контачити з наркотиками, катаракта – нерідке явище в молодому віці. Якщо пси експлуатуються в зоні бойових дій, то провокувати розвиток патології можуть контузії і дію світлових гранат.

Про симптоми катаракти у псів

Отже, що господареві треба знати про ознаки неприємної хвороби у вихованця? Головний – помітне погіршення зору. Тварина може просто натикатися на перешкоди, в найгірших випадках, якщо недуга зайшов далеко, взагалі не помічати господаря, що знаходиться поблизу. Нескладно помітити катаракту, яка вже прогресує. Адже на зіницях з’являються білі плями. Це і є перероджується кришталик. Він ущільнюється і стає молочного кольору. Не тільки господар, а й досвідчений ветеринар навіть без додаткових обстежень і аналізів визначить це офтальмологічне захворювання у собаки. Особливо легко воно піддається діагностиці на пізній стадії, до якої доводити тварина не можна.

Про терапевтичних заходах

Нагадаємо, що у людей найкращим способом лікування недуги є операція із заміни кришталика. А як же у собак? При прогресуючої катаракті єдиним шляхом гарантованого зцілення теж є оперативне втручання. У клініці вражений кришталик видаляють, а на його місце поміщають штучну лінзу. Але такі операції здійснюють не в кожній клініці. І в цьому-то вся проблема. Лікувальний заклад має бути відповідним чином обладнане, а операцію виконують тільки кваліфіковані ветеринари-офтальмологи. Та й коштує така процедура недешево.

Якщо собака молода, хвороба у неї тільки починає проявлятися, то стан тваринного можуть полегшити краплі від катаракти. Їх застосування не призведе до лікування хворого вихованця. Це тільки тимчасовий захід, яка на деякий час сповільнить розвиток патологічного процесу. Отже, заміна кришталика тварині – єдиний ефективний метод лікування задавненої катаракти.

Що ж робити власнику, якщо його пес старий, катаракта прогресує, а везти вихованця далеко на операцію можливості немає? У такому випадку варто скористатися народними засобами. Сьогодні офіційна і ветеринарна медицина частково визнають, що іноді при цьому недугу допомагає цинерарія. Екстракт лікарської рослини закопують в очі. Але робити це треба під контролем ветеринарного лікаря.

Ссылка на основную публикацию