Карликовий мамонт і його відмінності від звичайного

Як відомо, мамонти існували на Землі близько двох мільйонів років (з’явилися близько 2.1 мільйона років тому, вимерли 10 000 – 3 000 років тому), і за цей час існувало досить велика кількість видів: зараз палеонтологам достеменно відомо про існування вісімдесяти.

До одним з найцікавіших для дослідження мамонтів фахівці відносять карликового мамонта, який існував на планеті дуже невелике в геологічних масштабах час – всього 28-30 тисяч років. Найдавніші викопні останки карликового мамонта відносяться до відкладів, чий вік не перевищує 30-35 тисяч років, самі ж молоді – до тих, чий вік освіти всього 3.5 тисяч років. Ймовірно, колумбійські мамонти в силу будь-яких причин мігрували з нинішніх південних територій США і Мексики і влаштувалися на перерахованих островах. Однією з особливостей карликових мамонтів є їх просторова ізольованість щодо інших представників роду: жили вони лише на островах Чаннел, що знаходяться поблизу узбережжя Каліфорнії, острові Врангеля і канальний островах. Такий крихітний ареал поширення вплинув і на розміри мамонтів: з часом вигляд карликових мамонтів, що стався, ймовірно, від мамонтів Колумба, виявляв острівну карликовість.

Таке явище властиве тим видам тваринного світу, що живуть на протязі довгого часу на обмеженій території, на якій немає природних ворогів особин і конкурентів, а також достатньої кількості їжі. Причому в багатьох роботах палеонтологів відзначається, що це зовсім не означає, що види голодують протягом століть, вони лише отримують мінімальний запас поживних речовин. В даний час таке явище властиве острівним лисицям і деяким родинам північних оленів.

Висота карликового мамонта в холці становила в середньому 1.5 метра, при цьому максимальне зростання дорослої особини міг досягати лише двох метрів; при цьому інші представники роду були мінімум в три рази більшими. Карликові мамонти мали значно меншу вагу: максимальне значення становило 1.3 тонни, а найрозвиненіші особини колумбійських мамонтів мали вагу в 8 тонн.

Вперше викопні останки карликових мамонтів були знайдені на Чаннельскіх островах в 1856 році, були помилково прийняті за останки молодих особин шерстистих мамонтів, які свого часу існували на півночі Євразії та Північній Америці. У 1994 році карликовий мамонт був офіційно виділено в окремий вид на підставі знахідки практично повністю зберігся дорослого мамонта (90% скелета, плюс кілька фрагментів тканин). Згідно з розрахунками палеонтологів на момент смерті мамонтові було близько 50 років; максимальна тривалість життя – близько 70-80 років.

Карликовий мамонт фактично представляв собою зменшену копію шерстистих мамонтів, тому будова його тіла практично ідентично. Два слабо вигнутих бивня вгору в довжину могли сягати приблизно 50-80 см, при цьому вони все мали свою неповторну кольорову гаму і були міцніше сучасних слонячих. Корінні зуби карликових мамонтів були ширші, ніж слонячі, мають велику кількість твердих пластинчастих емалевих оболонок, що попереджали передчасне стирання. Призначені зуби виключно для переробки рослинної корми, причому дуже твердим дані мамонти не харчуються, що також відрізняє їх від інших представників роду. Основу раціону складали злакові та різні трав’яні культури. На спині знаходився невеликий горб, який служив для накопичення жирових відкладень.

Причиною вимирання карликових мамонтів є комплексний фактор, що включає в себе часте близькоспоріднені схрещування і, як наслідок, втрата генетичної різноманітності, значний дефіцит їжі і зміна кліматичних умов.

Вивчення останків карликових мамонтів дозволило палеонтологам зробити висновок про те, що карликові мамонти були останніми представниками свого роду, причому, їх ізольованість, що стала причиною вимирання, почасти віддалила час повного їх зникнення.

Ссылка на основную публикацию