Гігрома у собаки: причини появи на лікті, лапі, ліктьовому суглобі, лікування без операції

Гігрома у собаки є підшкірне освіту (помилкова бурса), локалізуються найчастіше в області ліктьового суглоба, на його бічній поверхні. Травми, малоактивний спосіб життя і спадковість є основними причинами виникнення недуги. У ветеринарній практиці гігро лікують консервативними методами (бинтуванням, фізіотерапією), а також за допомогою скальпеля. Прогноз, як правило, носить сприятливий характер.

Гігрома у собаки є запальний процес сполучної тканини ліктьового відростка, в результаті якого утворюється серозний ексудат. У суглобової сумці накопичується рідина, яка інфікується патогенною мікрофлорою. Захворювання в більшості випадків характерно для ліктьового суглоба, однак припухлість може розвиватися і на п’яті, зап’ястя і в області тазостегнового суглоба тварини.

У ветеринарній практиці прийнято ділити гігро на нескладну і складну форми. Якщо освіта, щільної фіброзної капсули в результаті запалення не сформувалося, то фахівці говорять про нескладної гігрома. Такий недуга занепокоєння вихованцеві не доставляє, але є косметичним дефектом для породистих тварин.

У тому випадку, якщо в результаті запального процесу в суглобової сумці утворилася товста фіброзна капсула, процес, як правило, супроводжується хворобливістю і кульгавістю. Така форма гігроми вимагає консервативного, а в ряді випадків і оперативного лікування. За перебігом хвороби фахівці розрізняють гостру, підгостру і хронічну неправдиву бурсу.

До причин розвитку гігроми у собаки на лапі фахівці відносять:

  • Механічний вплив на область суглоба: удари, розтирання, удари.
  • Перебування вихованця в вимушеній позі. Найчастіше підшкірне освіту формується у сторожових і ланцюгових собак, що постійно живуть на прив’язі.
  • У молодих особин до гігрома може привести нерівномірний зростання організму при порушенні обміну речовин, рахіті.
  • Ожиріння. Зайва вага призводить до підвищеного навантаження на суглоби і провокує розвиток припухлості.

За спостереженням фахівців ветеринарної медицини, помилковому бурситу схильні особи великих порід. Схильні до захворювання німецькі доги, бернські зіненнхунди, мастіно неаполітано, ньюфаундленди, німецькі вівчарки, бульмастіфи, лабрадори, хорти, Далматин. Досвідчені собаківники відзначають, що припухлість в області ліктя нерідко виникає у особин, які подовгу лежать на голом і твердій підлозі або на жорсткій підстилці.

Симптоми розвитку гігроми суглоба у собак:

  • В ураженій області спостерігається припухлість. Її розміри можуть бути найрізноманітнішими, але частіше за все можна порівняти з розмірами курячого яйця.
  • При пальпації відзначається флуктуація (відхилення від норми) внаслідок запалення порожнини суглобової сумки ексудатом.
  • При неускладненій гігрома тварина не відчуває хворобливості і будь-якого дискомфорту. Неприємні відчуття характерні для складної форми недуги, що супроводжується утворенням фіброзної капсули.
  • Складна гігрома помітна по кульгавості вихованця.
  • У запущених випадках припухлість гаряча на дотик, що пов’язано з розвитком запального процесу внаслідок приєднання інфекції.

Без своєчасного лікування гігрома збільшується в розмірах і може покритися виразками.

У тому випадку, якщо не проводиться видалення, тварина очікують неприємності: серозний ексудат в суглобової сумці під впливом патогенної мікрофлори може перейти в серозно-фіброзну і навіть геморагічну форму. Інфікування загрожує розвитком флегмони в тканинах і може привести до сепсису, що становить загрозу для здоров’я і життя чотириногого друга.

Діагностика гігроми у собаки на лікті, як правило, не викликає ускладнень у кваліфікованого фахівця. Завданням ветеринарного лікаря є грамотне проведення диференціального діагнозу. Гігро слід відрізняти від істинного бурситу, лімфоекстравазатов, гематоми. З цією метою фахівець робить діагностичну пункцію і визначає вміст припухлості.

В комплексне лікування гігроми у собак без операції входять перш за все методи фізіотерапії. З успіхом застосовується бинтування суглобів, особливо у молодих особин. У ряді випадків накладення тугий пов’язки повністю позбавляє зростаюче тварина від патологічного стану в зчленуваннях.

Лікувальний ефект надає ультрафіолетове опромінення хворий області, накладення парафінових аплікацій. Хвора тварина необхідно помістити на м’яку підстилку, виключити механічний вплив на область суглоба.

У тому випадку, якщо лікування без хірургічного втручання при гігрома у собак не приносить істотного полегшення, ветеринарний фахівець періодично проводить відкачування (аспірацію) серозного ексудату.

Для проведення маніпуляції тварині дають легкий наркоз. За допомогою спеціальної голки, дотримуючись правил асептики і антисептики, лікар видаляє рідину з суглобової сумки.

У ряді випадків чотириногому вихованцеві показано дренування. Якщо запальний процес ускладнений інфекцією, то собаці знадобиться застосування антибактеріальний коштів. Протимікробні ліки застосовуються у вигляді розчинів і мазей, а також системно.

У рідкісних випадках при гігрома на ліктьовому суглобі у собаки лікування консервативними методами і аспірацією не приносить належного результату. Тоді ветеринарний фахівець вдається до більш серйозного хірургічного втручання. Операція, як правило, необхідна, якщо є рецидив недуги після неодноразового встановлення дренажу, а також при виявленні виразкових процесів в області ліктьового суглоба.

Маніпуляція здійснюється із застосуванням хірургічної техніки поворотного клаптя. Хірург проводить лінійний розріз шкіри в зоні грудної стінки. Після проведення шкірної пластики накладають прості вузлові шви.

У ряді випадків хірург застосовує пластику крокуючим стеблом по Філатову. Як правило, така техніка доцільна в разі розвитку виразки. Операція вимагає загального наркозу.

У більшості випадків гігрома зап’ястя собаки на лапі є безпечну для життя і здоров’я вихованця припухлість. Прогноз при цій патології сприятливий.

Хибна бурса, на думку спеціалістів ветеринарної медицини, виникає у особин великих порід, а також при постійному травмуванні ліктьового суглоба. Неускладнена форма недуги є косметичний дефект і не заподіює вихованцеві занепокоєння. Ускладнена форма вимагає аспірації вмісту, дренування і застосування антибіотиків. При адекватному лікуванні прогноз сприятливий.

Ссылка на основную публикацию