Ентеропатія з втратою білка у собак: симптоми, діагностика та методи лікування

Засвоєння поживних речовин (особливо білка) – основа основ життя будь-якого ссавця. Ось тільки якщо цей процес порушений, наслідки будуть вкрай важкими. Хороший приклад – ентеропатія з втратою білка у собак. Це – вкрай небезпечна ситуація, усувати яке слід негайно! Намагатися самостійно вилікувати вихованця з ЕПБ ми настійно не радимо, тому що без відповідних знань і досвіду починання це приречене на провал.

Так що таке ЕПБ у собак? Грубо кажучи, це такий патологічний стан, при якому білок інтенсивно йде з тканин в просвіт кишечника. Цікаво, що це захворювання характерно саме для собак. У кішок, наприклад, воно зустрічається в рази рідше.

Практика ветеринарів по всьому світу доводить, що найчастіше патологія зустрічається у наступних порід тварин:

За весь час статево-віковою схильності офіційно виявлено не було … Але у тих же тер’єрів в переважній більшості випадків хворіють самки (понад 62% від загального числа звернень). Крім того, середньостатистичний вік – приблизно вісім років.

Чим вихованець старіше, тим сильніше у нього виражені порушення обмінних процесів, слабкіше імунітет і, відповідно, вище ймовірність розвитку різних патологій.

Відзначимо, що точні причини виникнення ЕПБ невідомі. Точніше, їх відомо дуже багато. На підставі цього багато ветеринари прийшли до висновку, що проблема – комплексна, до її розвитку призводить комбінація ряду несприятливих факторів.

В цьому плані вкрай небезпечні всі різновиди запальних захворювань шлунково-кишкового тракту. Зокрема, ентерити (запалення тонкого відділу кишечника). Деякі автори виділяють взаємозв’язок захворювань лімфатичної системи та ентеропатії.

  • Майже напевно до ЕПБ може привести лімфома кишечника.
  • Вкрай небезпечні всі різновиди грибкових патологій травної системи.
  • Є небезпідставна думка про те, що ЕПБ – ніщо інше, як окрема різновид аутоімунних захворювань.

Проблема полягає ще і в тому, що конкретної, «канонічною» клінічної картини при цій хворобі немає. Симптоматика вкрай варіативна і залежить від супутніх факторів.

А зараз – симптоми і діагностика. Спершу необхідно розібратися з симптоматикою захворювання:

  • У більшості випадків хворі собаки страждають від хронічного проносу.
  • Зрозуміло, у всіх випадках виражено виснаження.
  • Блювотні позиви і безпосередньо блювота. Знову-таки, ознака цей – спірне. Він є приблизно у половини хворих собак, у інших же блювота взагалі відсутнє. Крім того, у багатьох випадках вона починає проявлятися лише в термінальній стадії патології.
  • Апетит спершу погіршується, а потім і зовсім зникає.
  • Характерна ознака – набряклість в області грудей, живота, кінцівок (білка в крові немає, її рідка фракція починає просочуватися через стінки судин).
  • Водянка черевної порожнини (асцит). Описано також випадки водянки грудної порожнини (гідроторакс), але таке трапляється набагато рідше.

Зауважимо, що набряклість і різні види водянок – прямий наслідок сильного падіння онкотичного тиску. Якщо вихованець страждає від постійного проносу і блювоти, то у тварини (за умови, що власники не звернулися до ветеринара вчасно) обов’язково розвинеться анемія, що супроводжується сильною блідістю всіх видимих ​​слизових оболонок.

Характерно також зневоднення, коли шкірний покрив стає сухим і нагадує пергамент, а шерсть на дотик починає бути схожим на стару мочалку. Також пес стає дуже апатичним, не може довго ходити, повністю відмовляється від усіх активних ігор. Якщо у собаки починається гідроторакс, першою ознакою можна вважати утруднене дихання, в ряді випадків вихованець починає постійно сопіти, хрипіти і кашляти.

Як ми вже згадували, діагностика сильно ускладнена розкидом клінічних ознак і відсутністю хоча б приблизної загальної картини захворювання. А тому до справи підключають будь діагностичні методики.

Отже. Звичайна пальпація черевної стінки нерідко виявляє ознаки сильної хворобливості. У вже запущених випадках можна чітко відчувати, як під пальцями «перекочується» рідина, що скупчилася в черевній порожнині. Зовсім недобре, коли при прослуховуванні грудної клітини фахівець виявляє приглушення тонів серця (це говорить про те, що рідина накопичується і в плевральній порожнині).

Важливо! Ще раз згадаємо про складнощі діагностики. Далеко не у всіх собак клінічні ознаки взагалі розвиваються. Найчастіше єдиним симптомом є прогресуюче виснаження, а також збільшення кількості білка в сечі.

При виявленні підвищеного рівня білка в крові, до діагностики слід підходити ще ретельніше: така ознака характерний для сотень інших захворювань, вельми далеких від ЕПБ. Якщо справа дійсно в ентеропатії, часу у тварини залишається не так багато, з лікуванням потрібно поспішити.

Важливо! Найважливішим завданням ветеринарного фахівця стає встановлення точної причини, через яку організм собаки втрачає білок.

  • А тому слід в першу чергу зосередитися на перевірці всього шлунково-кишкового тракту.
  • Крім того, особливу увагу приділяють стану шкірного покриву: так, великі опіки та дерматити теж можуть призводити до прискореної втрати білка з сечею. Цілком ймовірно, що в ході діагностики «класичної» ЕПБ виявлено не буде.

Саме лікування ЕПБ у собак також безпосередньо залежить від конкретних причин патології. Однак у більшості випадків ветеринари використовують протизапальні засоби в різних комбінаціях. Зрозуміло, при виявленні у тварини очевидних факторів (фрагменти і яйця глист в калі, ознаки ентериту), в першу чергу слід зосередитися на їх усунення.

Цілком можливо, що стан собаки обумовлено «звичайним» ентеритом, і після його лікування організм вихованця швидко прийде в норму.

Але у випадках, коли тварина надходить в клініку при запущеному випадку, в предкоматозном стані або з дуже поганими показниками гемодинаміки, часу на роздуми немає, потрібно негайно приступати до проведення інтенсивної терапії.

  • Вводяться кровозамінників, в ідеалі показано переливання крові або хоча б плазми.
  • Дуже бажано проведення гемодіалізу.
  • Тваринам в період ремісії призначають раціон з високим вмістом «легкого» і якісного білка, потрібні також полівітамінні препарати.
Ссылка на основную публикацию