Еласмотерій: коли його можна було зустріти?

До знань людина тягнувся з найдавніших часів, причому його цікавило не тільки майбутнє і сьогодення, а й минуле. А особливий трепет у людей завжди викликали всілякі дивовижні тварини – від динозаврів до гігантських комах і розглянутий нижче по тексту Еласмотерій не став винятком.

Йдеться про величезний носорога, що мешкав на Землі відносно недавно – в Неогеновий період, а якщо бути точніше з Пліоцену по Плестоцен, тобто приблизно від трьох з половиною до двох з половиною мільйонів років тому. Скам’янілі останки цього здорованя були знайдені ще в 1808 році на Таманському півострові (прибережна зона акваторії Азовського моря), причому після цього ті чи інші фрагменти скелетів виявлялися в самих різних куточках на території пострадянського простору. Крім іншого серед вчених палеонтологів існує думка, що це дивовижне за сьогоднішніми мірками тварина могла жити і Західній Європі, так як в одній з французьких провінцій були виявлені наскальні малюнки із зображенням величезного носорога з характерним горбом і закрученим відростком в передній частині рила.

Однак зібрати практично повний скелет цього колись існував на Землі гігантського носорога вдалося саме після трирічних розкопок на Таманському півострові, причому, що дуже примітно, сам відросток, через якого дана тварина прославилося на весь світ, так і не був відновлений. А все тому, що він за своїм складом мав практично стовідсотково білкове походження і через це зруйнувався під дією часу. Трохи пізніше на Кавказьких просторах вчені виявили один з підвидів даної тварини (Еласмотерій Кавказікум), який володів трохи більш значні габарити, ніж типовий Сібірікум. При цьому зустрічалися і більш дрібні представники цього виду і як приклад можна привести еласмотерія Інекспектатум, зуби якого були виявлені в геологічній резервації в Китаї.

В середньому ж, даний носоріг міг важити до п’яти тонн. При цьому довжина його тулуба коливалася в діапазоні від 5 до 6 метрів, в той час як висота могла відповідати висоті стандартного приміщення в типовій квартирі, що становить рівно 2,5 метра.

Багато питань викликав і скелет цього гіганта. Наприклад незважаючи на досить важке своє тулуб, він мав досить стрункими і тонкими для його конституції кінцівками, кожна з яких мала трипалим будова. Самі кістки його черепа були занадто тонкими і скоріше за все мова йшла про одну з найбільш вразливою його частини, якби не величезний вигнутий ріг, що був надійним захистом для звіра. Що стосується роги, то він, як вже було описано раніше, практично повністю складався з білка на відміну від губчастих кісток черепа і носової його частини, при цьому він мав досить цікавою конструкцією і справді вражаючою висотою (до півтора метрів).

На сьогоднішній день з цього приводу серед вчених можна почути величезну кількість суперечок, адже наявність такого масивного роги є всього-на-всього припущенням, обумовленим характерними видатними вперед наростами у верхній носовій частині скелета, що зовсім не є доказом. Різні версії висуваються і в зв’язку із занадто довгими зубами еласмотерія. Так, одні вчені припускають, що така будова допомагало тварині переробляти навіть саму грубу рослинну їжу, включаючи тонкі гілки дерев, а інші висувають версію про потенційний спосіб захисту від нападників хижаків. Існує ще одна цікава думка палеонтологів, яке зводиться до того, що Еласмотерій, скоріше за все, мав довгою густою шерстю, яка допомагала йому зігріватися в епоху масштабного заледеніння. Дана гіпотеза грунтується на все тому ж наскальном малюнку, знайденому в одній з французьких печер, так як він датується як раз таки цим періодом.

Але і це далеко не все, і самої дивовижною версією з приводу походження даної тварини, є та, в якій стверджується, що мова йде про пряме нащадку казкових єдинорогів, існування яких до цих пір вважається вельми сумнівним.

Дане тварина викликало бурхливе інтерес не тільки у вчених палеонтологів, але і у діячів мистецтва, в результаті чого його персонаж взяв участь в зйомках науково-фантастичного фільму “Доісторичний парк” (природно, мова йде про комп’ютерну графіку).

Ссылка на основную публикацию