Дромеозаврів: швидкісний ящір

Теперішні часи хороші тим, що вчені продовжують радувати людство все новими відкриттями і унікальними дослідженнями, які стали можливі, завдяки високорозвиненим сучасним технологіям. Торкнулося це і розкопок останків древніх тварин, і не так давно були виявлені фрагменти скелета дромеозаврів.

Сталося це в Північній Америці, а точніше на північному заході США і Канади. Саме там вперше, ведучи роботи в одній з геологічних резервацій (кампанских ярус), палеонтологи натрапили на нечисленні фрагменти скелета досі абсолютно невідомої тварини. Після глибокого біохімічного аналізу кісткової тканини і спресованих покладів, які весь цей час перебували в безпосередньому контакті один з одним, вдалося з’ясувати, що мова йде про не дуже великої дорослої особини, яка існувала за часів пізнього крейдового періоду. У свою чергу, даний період мав місце бути близько 74-78 мільйонів років тому.

Незважаючи на те, що дромеозаврів (так назвали тварина, якій колись належали знайдені останки) був першим примірником зі свого сімейства, який виявили вчені, фрагменти його було знайдено останки в найменшій кількості в порівнянні з іншими видами динозаврів. Саме тому довелося помучитися з повною реконструкцією його скелета і багато в чому допомогло комп’ютерне 3D моделювання.

В результаті було встановлено, що при порівняно невеликому зростанні, який в середньому не перевищував двох метрів, вага хижака був і того менше, і коливався біля позначки 15 кілограм з урахуванням невеликих похибок в ту чи іншу сторону. Але не варто недооцінювати цей вид динозаврів через його скромних габаритів, адже завдяки своїм довгим, тонким, але при цьому дуже міцним і потужним нижніх кінцівок, він міг розвивати величезну швидкість – до 80 кілометрів на годину. Та й стрибки його були справді вражаючі, тому що їх довжина становила близько шести-семи метрів. Саме через цих унікальних здібностей тварина нарекли таким чином, адже в перекладі з грецького дромеозаврів означає “ящір-бігун”.

Вчені класифікували цього чудо-звіра в такий спосіб: царство – тварини, тип – хордові, клас – плазуни, підклас – архозаври, надзагін – динозаври, загін – ящеротазових, підряд – тероподи, Інфраотряд – дейноніхозаври, сімейство – дромеозавриди, підродина – дромеозавріни.

Незважаючи на те, що дромеозаврів був віднесений до ящеротазових загону, зовні ця тварина скоріше нагадувало чи то гігантського птаха, чи то величезної страуса, так як його шкірний покрив представляв собою не луску, а щільну мозолисту шкуру, суцільно вкриту яскравим оперенням. Особливо яскраво вираженим воно виглядало в області верхніх кінцівок, які як і у більшості хижаків були вельми слаборозвиненими і дистрофічними, але через довгих пір’я більше були схожі на крила, ніж лапи. Природно, ці крильця звір не використовував для польоту, а лише розкривав їх, чинячи опір руху, тобто для швидкого гальмування. Попутно, для переміщення в просторі, а точніше для різких розворотів дромеозаврів спритно використовував свою довгу шию і гнучкий хвіст. Це дозволяло звірові в лічені секунди прямо на бігу змінювати напрямок руху на протилежне.

Також підвищений інтерес у вчених викликали кігті, розташовані на нижніх кінцівках тварини, а точніше величезний серповидний кіготь на першому химерно вигнутому щодо поверхні землі пальці. Його форма дозволяла дромеозаврів не тільки міцно утримувати виривається жертву в лапах, а й навіть лазити по високих деревах, спритно чіпляючись за їх стовбури і гілки, немов величезною кішці. На короткому, але дуже міцному черепі, щільно посадженому на гнучку і повороткого шию, розміщувалися величезні за тими мірками очі, які були здатні робити великий огляд і мали дуже хорошим зором. Також тварина могла похвалитися гострим нюхом. Ці особливості допомагали йому не тільки вдало полювати, але й чути біду на досить значних відстанях.

Дуже цікавим фактом є те, що самки дромеозавров мали два яйцевода і ця воістину унікальна особливість дозволяла відкладати їм відразу по два яйця, які вони потім висиджували в невисоких кущах по три-чотири тижні. Саме тому сімейства цих тварин завжди мало парна кількість членів.

Через своїх скромних габаритів дромеозаврів полювали тільки загонами, рідко здійснюючи поодинокі вилазки. Їх потенційною жертвою прийнято вважати практично всіх травоїдних динозаврів, які проживали в той час в даних географічних широтах.

Ссылка на основную публикацию