Де знайшли мамонта: найвідоміші знахідки

Стародавні тварини завжди викликали у людей непідробний інтерес до їх появи на Землі, життя і зникнення з лиця планети. І напевно багато хто хоче познайомитися з інформацією про те, де знайшли мамонта і скільки всього їх було піднято з надр з часів їх вимирання. У статті мова піде про найбільш захоплюючих і відомих розкопках мамонтів.

Перша знахідка мамонта датується тисячі шістсот дев’яносто дві роком, яку зробили на Єнісеї козаки, однак використовувати її правильно з точки зору науки вони не змогли. Майже через століття в 1787 рік був знайдений наступний труп стародавнього велетня, якого виявили біля дельти річки Алазеи, що впадає в Льодовитий океан. В цьому випадку історія згадує про те, що даний екземпляр добре зберігся, адже на його кістяку залишилася ще шкіра разом з шерстистим покриттям. Також йдеться про те, в якому становищі був виявлений труп стародавнього мамонта – він стояв в льодовій тріщині, проте дивовижна знахідка залишилася на місці без вилучення і вивчення.

Щаслива випадковість дозволила в 1799 році зробити ще одне відкриття, дякувати за яке потрібно мисливця з Тунгус, адже саме він виявив застряглий у величезній крижаній брилі біля Ленської дельти тіло доісторичної тварини. І це відкриття довгий час трималося в таємниці, поки спроба виламати бивні не увінчалася успіхом. Після цього мисливець в Якутську виручив за них пристойну суму грошей.

Слух про цю подію дійшов до вченого і ботаніка Адамса, який подорожував в цей момент по всій Сибіру. Тоді він попрямував до місця можливого відкриття, щоб виконати розкопки і ретельно вивчити знахідку. На жаль, велика частина мамонта вже була знищена, тому що тунгуси своїх собак відгодовували м’ясом знайденого мертвої тварини. Великої шкоди слонячого трупу заподіяли і дикі тварини. В результаті недоторканими залишилися лише голова, одне вухо й око, також в більш-менш цілому стані був невелику ділянку передніх ніг, тому як вони перебували в кризі.

Все, що залишилося від предка сучасного слона, знайденого Адамсом, було перевезено до Петербурга в 1806 році. Скелет стародавнього тварини був першим монтованим експонатом, який встановили в Кунсткамері, яку згодом перетворили в Зоологічний музей Академій наук.

Те, що було знайдено в гирлах ріки Лени, дало можливість зрозуміти науковому світу, як виглядає скелет мамонта в цілому. Академія, що займається археологічними знахідками, зібрала понад тридцять фунтів щетини і вовни на місці розкопок, що стало додатковою інформацією про його зовнішній вигляд.

У 1839 рік у районі впадання в Льодовитий океан Єнісею трапився обвал берега, який дозволив дізнатися світу про ще одному збереженому мамонта. Цей труп виглядав, наче живий, навіть хобот залишився на місці. Але знайшли дане чудо не поспішали його викопувати, тому він тривалий час піддавався різних погодних впливів. З боку диких звірів труп мамонта також піддавався при нагоді нападкам. Тому, коли вирішили, нарешті, витягти відому знахідку, то від трупа стародавнього слона практично нічого не залишилося.

Шістдесяті роки в Києві заговорили про ще одну знахідку, яка стала однією з найвідоміших на той момент. У 1866 році геологи довго добиралися до Іркутська залізницею, і тільки через п’ять місяців вдалося дістатися до місця, де спочивали мощі колись колишнього гіганта. Однак з’ясувалося, що в знахідку мало чого цікавого, адже залишилася лише мала частина від скелета і трохи шкіри звіра.

Ціле поховання мамонтів знайшли в 1970 році на лівому березі річки Берелех, в результаті його так і стали називати – Берелехского кладовищі мамонтів. На сьогоднішній день це місце вважається найбільшим в усьому світі, будучи свідченням масового замору ослаблих тварин, які потрапили в сніговий замет. Говориться про ста шістдесяти мамонтів, деякі з яких жили більше десяти тисяч років тому.

А в 1977 рік археологи викопали маленького мамонтеня в басейні Колими, який зберігся досить добре. За всіма ознаками йому було на момент загибелі не більше восьми місяців. На честь цієї знахідки було складено вірш Степаном Щипачова, яке стало основою для мультфільму про втратити мамонтеня.

Вчені, які вивчають цих вимерлих тварин, стверджують про те, що основна їх маса загинула в період між одинадцятьма дев’ятьма тисячами тисячоліть до нашої ери, і кількість особин становить приблизно сорок мільйонів особин.

Ссылка на основную публикацию