Чому кішка постійно свербить і лиже? Блох немає

Не секрет, що у всіх кішок без винятку щоденні гігієнічні процедури зводяться до облизування всього тіла, незалежно від того, чи є на ньому шерсть і це явище по праву вважається абсолютною нормою. Але як зрозуміти, чому кішка постійно вилизується і свербить?

Перше, що слід з’ясувати – це є у кішки блохи, адже саме ці поширені паразити призводять до того, що кішка постійно свербить і лиже. Блох немає? Тоді причину слід шукати в іншому місці і зовсім не виключено, що виною всьому зовсім інші паразити. Так, наприклад, невидимий оку кліщ запросто може спровокувати подібну симптоматику і справа навіть не в численних укусах, які він залишає на тілі тварини, а в продуктах його життєдіяльності, є вкрай токсичними. В цьому випадку має властивість розвиватися алергічний свербіж у кота, в результаті чого він почне розчісувати місця укусів до освіти в них ран і виразок. На користь такого припущення будуть говорити спроби тваринного “вигризти» не прошені гостей на власному тілі, адже мова йде про інстинктивної реакції.

А ось побачити кліща неозброєним оком практично неможливо, тому постановка діагнозу в домашніх умовах навряд чи увінчається успіхом. Впоратися з поставленим завданням зможе тільки лікар, тому при прояві подібної симптоматики необхідно негайно звернутися за його допомогою. І якщо в результаті лабораторних досліджень зіскрібка підтвердиться присутність паразитів, то тоді домашнього вихованця буде призначено найбільш оптимальне лікування. Як правило, воно являє собою кілька ін’єкцій акарицидними препаратами або нанесення спеціального гелю на холку тварини, діючі речовини якого потрапляють через дерму в кров і вже протягом найближчої доби роблять украй негативний вплив на паразитів. В профілактичні заходи терапія може повторитися через певний часовий інтервал.

Якщо ж кіт лисіє і свербить, а не тільки лиже, то тоді необхідно в терміновому порядку виключити грибкову інфекцію, а простіше кажучи лишай, адже дане захворювання по-праву вважається вкрай заразним і запросто може передатися від домашнього улюбленця його господарям.

Підтвердити цей діагноз можливо тільки після проведення комплексного дослідження, яке зазвичай включає світіння спеціальною лампою на зону ураження, зішкріб епітелію, загальний аналіз крові і зоровий огляд фахівцем. Якщо ж грибкова інфекція дійсно має місце, то тоді необхідно якомога швидше провести протигрибкову терапію для вихованця і відповідну профілактику для його господарів. В окремих випадках може знадобитися поверхнева дезінфекція житлового приміщення, в якому мешкав хворий кіт. Примітно, що непоодинокі випадки, коли грибкова інфекція носить бактеріальний характер і зазвичай в таких випадках додатково до лущення і сильного свербіння додаються гнійні виразки і нариви.

Природно, дана особливість впливає на розробку основної схеми лікування, яка крім протигрибкових препаратів повинна буде включити в себе антибіотики. Сильне свербіння і, як наслідок, надмірно часте вилизування шерсті в області уражених місць, можуть бути спровоковані гострою алергічною реакцією. І на цей раз мова не йде про реакцію на продукти життєдіяльності паразитів, адже її можуть викликати і інші негативні фактори. Як приклад можна привести будівельний пил або навіть засоби побутової хімії, які застосовувалися для прання речей, іграшок та аксесуарів домашнього улюбленця. У такому випадку будь-який тісний контакт з основним подразником викликатиме свербіж і гостре бажання його вгамувати будь-якими доступними способами. Дана ситуація набагато підступніше, ніж можна подумати спочатку, адже далеко не завжди виходить швидко визначити джерело алергії.

А між тим, без його усунення будь-яка подальша боротьба виявиться абсолютно неефективною. Якщо ж алерген був виявлений і виключений, то тварині може бути призначений відновлює курс антигістамінних препаратів, які допоможуть швидко прийти в норму.

На жаль, на цьому негативні чинники, здатні викликати сильний свербіж у кішки, аж ніяк не закінчуються, адже існує маса інших захворювань (в тому числі шкірних), виявлення яких стає можливим тільки в лабораторних умовах.

Ссылка на основную публикацию